Метелики покидають мій живіт..
Інколи ще трохи лоскоче, але це вже не лялечки, не кокони - це крильця зрілих метеликів!
Вони просяться на волю.
Я вже вивчила цей сценарій!
Далі я буду примусово їх утримувати, але це ненадовго...Бо вони "зріляки", вони сильні, вони вільні...
ВОНИ НЕ МОЇ!!!
Помилилися знову, або просто прилетіли подратувати...
Та я люблю їх..Бо вони дарують Щастя..
Хоч і короткочасне...
Хоч їх зникнення і потребує знеболюючого...